Зимова прогулянка на Кукул-Кострича.

Маршрут: Вороненка - пол. Григорівка - г. Кукул - пол. Веснарка - г. Кострича - пол. Болота - г. Гига (Гедя) - Красник.

Тривалість: 2-4 дні, 35-40 км.

Остап:
- Всім привіт! Ця розповідь проневеличкий лайтовий зимовий похід 7-10.12.17 р. через кілька гарних місць. Нас було четверо: я з Хмельницького, Толік - Івано-Франківськ, Славік - Київ і Євген - Кривий Ріг. Для мене то був 4-й суто зимовий похід, для Толіка і Славіка 2-й, а от Євген попав в це круте дійство вперше)
Євген, Толік, Слава, Остап
Толік:
- Ну, троха не другий, але най буде)) Зібралась класна компанія, при чому із Женею та Славою очно побачились вперше, а до того - FB дружба) 
     Остап - основний розповідач, а ми вставлятимемо свої 5 копійок))

День 1.
Точкою збору була зал. вокзал Ворохти, де ми розпакували провізію по заплічниках, вага яких була незвично малою для мене - 12-16 кг. Там же ж придбали квитки на електричку до Вороненка (відправляється о 10:20 і 10:50 на місці).
Заплічник Жені, його ж виробництва...
Толік:
- Женя з Славою о 5-45 прибули до Франківська, ранкова кава і автівкою до Ворохти. Стартували о 7-00. Доіхали швидко - 1,5 год. із зупинкою біля яремчанського водопаду Гук. У Ворохті авто припаркував просто навпроти залізничного вокзалу.

Женя:
- Взагалі похід почався для мене та Славіка дуже гостинно зі смачного сніданку та кави в Івано-Франківську.
     По дорозі до точки збору Толік добре зарекомендував себе екскурсоводом, та показав нам водоспад у Яремче та багато розповідав про місцевий край.
     У Ворохті ми зустрілись з Остапом. Придбали квитки до ст. Воронєнка на дізель-поїзд – замість звичайної електрички (вартість 26 грн. на 4-ох, відправляється о 10-21). У вагоні у місцевих бізнесменів та бізнесвумен розжилися смачними яблуками. Ще Славік поповнив запаси шкарпеток – дехто потім дуже їм радів))
Зійшовши з потягу, ми рушили уздовж колії та перед  тунелем повернули ліворуч і по дорозі до гори.

У Вороненка погода була хмарною, легкий "мінус" і сніжку 10-15 см. Ми одразу пошвендяли вверх - вже майже обід, а день короткий, ну й хмарно.
Йти було легко: дорогу роз'їздили санами, підйом пологий. Закінчилось село і витоптана стежка теж. Ну тут я кажу: "Давайте одягнемо бахіли". Толік: "Та нє, он пеньок, там і собі сядемо спокійно і одягнемо". І тут перший крок - нога провалюється  по коліна в сніг під яким рідка багнюка глибше черевика. Ясне діло, повен черевик болота, яке аж чвакає)) Ну але то хлопака простий, висохне)
Толік:
- Та, неприємна оказія. Мало того, що багно смердюче, та ще й нога підмерза, коли на довше зупинялись((

Женя:
- Поки хтось віджимав шкарпетку, хтось милувався навколишніми краєвидами))

Одягнувши бахіли, почали набирати висоту. Сніг трохи глибший - 30+ см. Почалась зимова казка.
Маркування хороше.
Толік:
- Одразу за селом почався підйом, не те щоб стрімкий, але тре' попихтіти. Стежка виводить на галявину із першим чудовим краєвидом та столиком із накриттям, де зручно перекусити. 

Женя:
- Після першого перекусу вийшло сонце та вже не ховалося до самого вечора. Краєвиди були казкові ))

Невдовзі виходимо на полонину Буковину. Посеред неї - гарна колиба. Всередині відносно чисто, цілком прийнятна для ночівлі.
Йдемо далі. По-трохи прояснюється. В лісі трохи повалило дерев.
Ну й виходимо на полонину Григорівку. Погода - бомба: над нами вікно ясного неба, Чорногора в хмарах, вітру майже нема, снігу вище колін.
Взуваємо снігоступи і дуріємо) Для всіх, крім Славіка, це був перший досвід цих корисних пристосувань, які нам значно полегшили подальше пересування.
Помилувавшись краєвидами, почали думати про ночівлю. На Григорівці ми знайшли 2 колиби: одна західніше внизу - з пічкою, але без вікон. Друга - східніше на відрозі з віконцем і теж з пічкою. Ми обрали останню. За 100 м. вище є вода. Дров повно, однак вони не порубані, треба сокирку. В колибі 3 лежаки, на яких спокійно може влягтись 6 чол. Але пічка не надто гріє, навіть якщо добре розкочегарити + піддимлює через отвори.
 Після заходу сонця краєвиди просто ВАУ!
+ Було прекрасне зоряне небо.

Толік:
- Звичайно, ми запаслись альтернативним паливом - мали 2-а газ.балони. Бо на печі приготувати - довго й димно. Мінус - балони перезаправлені, і не зимова суміш, тому горіли спочатку добре, і під кінець нестабільно. Запальнички, що були в рюкзаках, горіти відмовлялись(( Виручали сірники.
Добре, що запаслись Їdlo - вечерю залили окропом, трохи почекали - ура!,- ситно і тепло))

Підсумки дня: пройдено 8 км.
Ночівля - пол. Григорівка в колибі. Є вода, дрова.
Маршрут добре промаркований.

День 2
Прокинувшись, все небо було затягнуте сірими хмарами, однак видимість була ок.
Ми трохи підбадьорились, кинувшись голяком в сніг) Класна штука) Рекомендуємо!)
Ну і, поснідавши, рушили.

Толік:
- тут мала бути фотка, як ми качаємось в снігу голяка, але цензура (Остап) заборонила((
Йдемо далі))
Десь з пол. Середньої почав дути несильний вітер (принаймні з ніг не валив). На пол. Озірній і Кукул теж є колиби, придатні для ночівлі. 
Від Озірної ми вирішили вийти на хребет і так йти до через Кукул до Закукула. Вітер став сильнішим, почало трохи мести снігом. На хребті снігу було по пояс - по груди (за рахунок переметів), але снігоступи виручають.
Прийом вітряних ванн)))
Толік:
- Останній кілометр був достатньо важким - пухкий сніг, в який снігоступи теж провалювались. До речі, раджу по такому йти відстібнувши п'яти. Додавав  сильний боковий вітер - рятували лещатарські окуляри та балаклава.
     Сам Кукул ховається в невеликому ліску, і тільки металевий стовп на невеликій галявині видає вершину...
     Простуємо через вершину і по маркованій стежці (навпроти входу на галявину) спускаємось вниз.

Вийшли на пол. Закукул і спускаємось до колиби.
Колиба теж в непоганому стані - пічки нема, але є спеціальне місце для вогню. Є кімната з лежаком. Джерело - за 30 м. 
Хоч наш термометр показував -5, ми добре поспали після смішних історій та анекдотів.

Женя:  
- Під колибою знайшли повалену смереку засипану снігом. Трохи розігрілись, поки її частину відкопали від снігу, а потім різали ланцюговою пилою для багаття у колибі.      Перед сном Остап розповідав дуже оригінальні історії зі своєї лікарської практики)) 
     Також другий день запам’ятався зовсім протилежною погодою від першого: хмари на небі, вітер та багато снігу…
Підсумок дня: пройдено 8 км.
Ночівля на пол. Закукул в колибі. Є вода.
Маркування більш-менш, але загубитись важко. 

День 3
Зранку на кілька хвилин визирнуло сонце.
Трохи полежав собі у гамаку, поки готувався сніданок. Навіть вітерець трохи покачав)
Толік:
- Гамак ващє модна тєма! +80 до комфорту і всього +5 до ваги)) Головне, правильне місце для зависання, правда, Женя?)
Довідка: Євген - власник українського бренду легкохідного туристичного спорядження Liteway. Гамак та яскравий жовтий анорак на Анатолію - їх виробництва.
     До речі, це не єдиний мануфактурник в цьому поході. Вячеслав - засновник Легковес - теж шиє легке спорядження.

Важливо: харчування Їdlo та анораки Liteway отримали безкоштовно для тестування. Дана інфо подана згідно Кодексу публікацій Заплічник.

Зібравшись, почали спуск до Завоєля. Нижче 1200 несподівано потепліло: сніг став мокрим, а внизу й взагалі пішов невеликий дощ. Бєка((

Женя:
- Несподівано так потеплішало, що неодноразово бачили різних летючих комах)
     До речі, спуск до Завоєля достатньо крутий. Будьте обережні на ньому, особливо у мокру та слизьку погоду!

Спустившись на дорогу до Заросляка біля КПП НПП ми пішли в бік Говерли 400-500 м. до моста через Прут.
     Далі пішла дорога попри потік Озірний. Маркування тут нема. Воно з'явиться аж за пол. Веснаркою.
     Йти дорогою треба 1,5- 2 км. Далі перед бродом потоку треба повернути вліво і йти вверх через старий зруб, там вийшли на іншу дорогу. Нам підфартило, бо перед нами були двійко слідів, тому ми навіть не заморочувались)
 Та вища дорога йде в тупик (по карті), тому ми по слідах повернули вліво вверх і через 1 км. вийшли на полонину.
Там вже було двоє хлопаків з Коломиї, які вийшли святкувати День Гір)  Вони якраз розчистили від снігу джерело. Колиба велика, має 4 кімнати, ліжка, меблі, але в ній безлад: розкидані речі, одяг.  Ми присіли на обід. Тут ще підійшло четверо вар'ятів з Делятина)
Толік:
- Мої коломийські земляки протоптали стежку, і фактично ми йшли по їх слідах! За що, звичайно, подякували))
     В стаї кімнати не опалюються, але захищені від вітру та є вікна. В одній кімнаті, де влітку варять сир, є місце для багаття по чорному (дим просто виходить через отвір в даху).
Дякуємо за фото Руслану Романюку!)
Ну ми трошки погуділи, познимкувались і біля 16:00, коли вже почало темніти, пішли до полонини Болота, де планували осісти на ніч в колибі.
Потемніло дуже швидко. Але то було просто ВАУ! Небо ясне, штиль,засніжений ліс, вогні сіл внизу, повна тиша.
Толік:
- Цей сутінковий перехід був одним з найкращих вражень походу. Ліс просто неймовірний!!!
Женя:
- Кожен день був не схожий на інший. Колоритом цього дня дійсно був неймовірно яскравий нічній перехід по хребту Кострича. На підйомі по черзі «тропили» стежку по пухлястому снігу. Без снігоступів було б дуже тяжко))

За поворотом на Кривопільський перевал нас накрила хмара й пішов сніг. + з'явились ще четверо слідів на снігоступах. Отже, в колибі ми будемо не самі)
Йшовши по хребту натрапили на такий знак:
Далі потрібно трохи спуститись вниз і на межі з лісом є колиба.
Не дойшовши 20 м. до колиби ми почули дівчачий сміх. То, як виявилось, була Христя) Христя Мохнацька) Всередені було весело - вогонь, музика, ігри, накритий стіл) Ми швиденько повечеряли і ще довгенько теревенили про всяке) 
Дуже люблю таку дружню атмосферу) Гори - це істинно прекрасне місце, де кожен попутник стає другом)
     З димоходу на нас валив сніг)
В колибі є окрема кімната з лежаком, де вмостилась спати "вальтом" наша банда. Всю ніч десь здаху нас посипало снігом, і в кімнаті було -6.
Толік:
- Мінус колиби - продувається і багаття по-чорному. Все - стіл, лавки, лежаки,- вкриті чорною кіптявою. Благо, поруч невелика комірчина із лежаком на двох. Лягаємо втрьох валетом - я посередині, оскільки мерз (до речі, рекомендую для зігріву - тісніше лягти один до одного)) Євген сказав, що в содомі і гоморі участі брати не буде та ліг на долівку.

Женя:
- Толік, мені місця просто не залишилось)) Але завдяки цьому в мене було саме більше ліжко, бо вся підлога була моєю))
А ще доповню, що дуже круто випадково зустрічати у горах цікавих особистостей, з якими до цього спілкувався тільки через фейсбук))

Підсумки дня:  пройдено 12 км.
Ночівля на пол. Болота в колибі. Є вода.
На 50% маршруту маркування нема, можна блуданути.

День 4.
Зранку прояснилось) Нарешті трохи відкрилась Чорногора) 
Ну як же ж) Завтра День Гір) Треба подуріти)
Мені цього дня треба було встигнути на поїзд з Івано-Франківська на 17:05. По карті треба було б перейти хребет і "впасти" на синій маршрут в Стаїще на автобус. Але ми вирішили об'єднатись і разом піти в Красник.
Толік:
- Ну трохи не так)) На початку походу запропонував обрати керівника групи, який відповідатиме за похід. Хлопці помнулись, бажаючих не було, тому йшли колективно-безвідповідально) Тому, коли стартували з останньої ночівлі, ніхто з нас не подумав глянути карту (а у нас їх було 3 на 4-ох)), і замість піднятись від колиби на хребет (синій коротший маршрут), пішли червоним...
Погодка чудесна.
Толік:
- Плюс групи в тому, що втоптується добряча стежка. Перші двоє потіють, зате останнім добре. Рекомендують періодично мінятись - перший стає вбік, пропускає задніх і стає останнім. Таким чином відпочиває, а всі по-черзі вносять вклад в дурне благе діло))
Так як час мене піджимав, то я трошки почав лосячити) Я впереді)
Женя:
- Спуск навпростець був родзинкою четвертого дня. Остап попереду лосив, та швидко скидав висоту. По його слідах було доволі легко йти донизу)) Також крізь було багато різноманітних слідів звірів. Що це були за сліди?! Цікаво…

За г. Гига (Гедя) є 2 стаї. Якщо йти по маркованому маршруту, то треба зроби 4-5-кілометровий гак. По карті є стежка прямо в Красник. Я ніби якусь знайшов,але вона не пішла вниз, а траверснула гору, тому вирішив напролом спускатись вниз. Ліс тут не густий, хащі розріджені, тому спуск був досить швидкий. Ми "впали" на якусь стежку, яка вийшла на дорогу і ми в Краснику.
Ми бігом бігли до Ільців на трасу. Машини щось не дуже хотіли ставати. Застопили таксі, що здер з нас 60 грн. за 3 км. Потім взяв нас переповниний автобус з Верховини (по 20 грн. до Ворохти). Але на поїзд до Хмельницького з Івано-Франківська о 17-05 я таки на півгодини спізнився.

Ну але не пошкодував: переночував в бравого Толіка, побродив з Євгеном по Івано-Франківську і після обіду виїхав іншим потягом додому)

Підсумки дня: пройдено 10 км.
Маркування непогане, по дорозі в Красник.



Підсумки походу
Остап:

- Вийшов дуже душевний і насичений похід з різношерстою погодою, хорошою компанією і класними попутниками. Тому якщо на вихідні хочете відвести душу, то це один з варіантів.


Толік:

- Класні позитивні емоції! Раджу цей маршрут тим, хто вперше вибирається в гори: легко добратись, невисокі перепади, добре маркування, короткі переходи, багато колиб, практично всюди тягне мобільний звязок. І краєвиди!!

     Потішило, що не взяв зайвих речей і все знадобилось (навіть лопата). На підбір спорядження зверни особливу увагу, бо тарабанити зайве складно, зважаючи на і так ускладнені снігом переходи. Мій заплічник на старті важив 14,5 кг. включно з снігоступами, Їдлом, 1,5 л. пива води та лавинною лопатою))

     До речі, Слава, дякую за шкарпетки, куплені в бабки поїзді, і за які ми підколювали,- вручили замість моїх промоклих))
     Хлопаки, дякую вам за товариство, гарний настрій, чудові фото та веселі оповідки!

Женя:
- Зимові гори неймовірні. Кожен день походу особливий: було сонце та ясна погода, був вітер та сніг по пояс, був казковий нічний перехід хребтом. Нові знайомства і дуркування у снігу.
     Маршрут пройдений влітку зовсім різниться від того ж маршруту взимку))
Дякую хлопакам за чудову компанію: Толіку – за організацію та гумор, Остапу – за лосячєство і смішні казки на ніч, Славіку – за невперше за компанію))
Мандруйте – це круто!!!

Ще один маршрут тут.

Мандруй легко! ;)

Сподобалась стаття - пошир для друзів!

Приєднуйся в Facebook та Instagram - дружитемемо!)

Популярні публікації