На Монблан!

06.07.2016
Привіт, друже і подруго!
Залишилось менше місяця до моєї поїздки та сходження на Монблан (4 809 м.).
Для мене це перше висотне сходження, не дивлячись, що в гори ходжу вже більше 15 р.)) Історія цього рішення тягнеться ще з минулого року, коли я записався на курси альпінізму, ще й підписав 2-ох друзів. То вони курси закінчили, а я ні)) 
     І от один з - Роман,- них вирішив - зійду на Монблан! Ще й товариство добірне зібрав. Ок,-подумав і я,- поїду з вами, потрекую навколо Шамоні та Монблану. Підійматись на вершину не буду - у мене ж нема досвіду і значка))
     Проте надихнувся статтею, де тернополянин соло зійшов на Монблан.
Чом би й ні?!- вирішив я,- і ось вже рахую дні до поїздки.
Цікава ця мандрівка ще й тим, що вся поїздка та сходження планується самостійно, без агенств, гідів, ночівлі в притулках. Справжнісінька експедиція!

     І на цій сторінці у форматі щоденника інформуватиму тебе про підготовку, поїздку та сходження на Монблан!


07.07.2016

Віза... 
У мене позитивна візова історія - заштампований однин паспорт,- Великобританія, США, Угорщина, Румунія... В новому стоїть польська річна шенгенська мультивіза, що закінчилась 09.2015. 
     Першим ділом я запланував звернутись в консульство Польщі у Львові. Та де там... Черги, ажіотаж! Мені назвали суму 150 USD тільки щоб потрапити в чергу на ближні дати! Знайомий повів, що заплатив 260 долярів, бо тре' терміново було виїхати на роботу. Театр абсурду.
     Вирішив звернутись до фрацузів, тим більше, що їду в Шамоні і вже мав 2-і короткострокові їх візи. Французьке консульство у Львові представляє консулят Чехії. А там та ж історія, що у поляків.
     Значить треба напряму в консульство Франції у Києві. Щоб не переплачувати візовому центру, вирішив звернутись напряму в консулят, тим більше, що така процедура ними передбачена. Та виявилось, записуватись в консульство потрібно теж через франсвак за два місяці до дати подачі документів. По часу не встиг, тому попав в лапи візового центру(( Зареєстрували швидко, найближчі вільні дати були через день. Приїхав до Кийова, здав папері, гроші, відбитки пальців і сітківки ока. Сечу та кал не взяли (дарма віз)) Замельдував 2-о річну мультивізу. Замовив доставку паспорту кур'єром. До речі, курс євро при оплаті геть не вигідний, але беруть тільки грн.
     
     Через тиждень кур'єр доставив пакета. Хвилюючий момент - розриваю пакета, відкриваю аусвайс...
... пів року, 6 місяців. І до дупи вся позитивна історія, річна попередня віза. 
Зло бере...
     Кажуть, що у французів в Україні така практика - після короткочасної візи - піврічна - потім річна - і вже опісля - дворічна.
     Підбиваю витрати:
  • 1934 грн. - прямі візові витрати.
  • 627 грн. - поїзд Львів - Київ - Львів + 80 грн. таксі
  • 160 грн. -  сніданок - обід - вечеря в столиці.
  • = 2 801 грн. + півтори доби часу.
    
Дороговато за півроку(((((



11.07.2016
Вишиванка на Монблані.
     Мені сподобалась ідея Тетяни Яловчак, що зійшла на Еверест з українською вишиванкою. Погуглив - а на Монблані нашої вишивки ще не було. Вирішив, що закрию цей пробіл. Якраз користуюсь бафом-вишиванкою від українського бренду "5 000 миль" - і практично, і естетично))
     Сподіваюсь, погода посприятиме та наша вишиванка буде на найвищій вершині Європи!


12.07.2016

Фізична підготовка.
     Зважаючи, що плануємо підійматись без гірського трамвайчику та на стислі терміни сходження на саму вершину (вийти вночі, повернутись вранці), важливим є підготовка фізичної форми та організму вцілому. Бо на висоті після 4-ох вже можуть бути приступи гірської хвороби (про неї завтра). Тож мушу бути як огірочок - твердий та стрункий))
     Почав за чотири місяці до цього з бігу та активної хотьби. Стараюсь по мінімуну користуватись транспортом, ходжу по справам пішки. Бігаю з перемінним темпом в парку по складному рельєфу по грунті, щоб тренувати й голіностоп. Кілометраж невеликий - 2,5 - 3,5 км. бо після 2-ох км. ще й роблю вправи на турніку та брусах. Колеги вийшли вже на 5 - 10 км. Молодці!
Ну дужжже холодна вода!))
     Результат не забарився - мінус 8 кг.! (було 78 при рості 1,76 м.). Мушу оновлювати гардероб - штани висять))
     Перевірив себе на 3-ох походах - в Ґорґани, Сколівські бескиди та Мармароси,- всі системи працюють добре!
     При нагоді купаюсь в холодній воді - підвищую імунітет та загальну опірність організму хворобам))
    До бігу та хотьби добавив ще й масаж, щоб розблокувати спинні м'язи, покращити кровообіг грудної та шийної ділянки,- це на висоті зніме ризик головних болей. На момент пройшов 3 сеанси, за тиждень до виїзду - ще 2.
     Для сили ніг рекомендовані вправа - присідання на одній нозі (потрібно мін. 10 раз, поки 7). Або поставити табуретку та почергово підійматись на неї - від незвички ноги судомило...
     Старатимусь))


13.07.2016

Небезпеки.
Основних небезпек на Монблані три: висотна хвороба, погода та Гранд Кулуар.

Щодо першої: зважаючи, що висота 4 809 м., то смертельної небезпеки вона (і її різновид - гірська хвороба) не несе, але значного дискомфорту додати може: головні болі, дезорієнтація, безсоння, втрата сил... Небезпеку хвороби демонструє той факт, що на початку червня на Ельбрусі загинув досвідчений альпініст з Одеси, коли легка застуда на висоті перетворилась на запалення легень. На жаль, рятувальники не встигли.

     Тож тому і бігаємо та підтягуємо стан організму, щоб легко перенести "гірняшку".

Погода - річ малопередбачувана та різко змінюється протягом доби. Що погода там не подарунок і для досвідчених - пригода українських лижників на Монблані, які були заблоковані 3 дні на висоті 3 900 м. 

    Але буду в той час, коли найспритливіші погодні умови. Мінус в тому, що таких будуть сотні))

Гранд Кулуар... Найнебезпечніша ділянка підйому, через яку щороку гинуть альпіністи. Уяви величезний коридор, по якому періодично пролітає каміння розмірами від камінчика до добрячої брили. І тобі треба його перейти...

Та подивись сам!
     Будемо проходити його вночі та рано-вранці, поки сонце не підтопило лід, що цементує схили кулуару. Тоді небезпека найменша.

Нас чекає непроста прогулянка, але тим вона і цікавіша!))



14.07.2016

Найголовніша небезпека.
Вчора я перерахував основні зовнішні фактори небезпеки при висотному сходженні. Але побратим нагадав мені про найголовнішу.
     Легковажність і переоцінка власних сил та можливостей.
- Там всі сходять. і я зійду! - і не готуюсь фізично.
- Та я скільки бабла заплатив - залишилось якихось 500 м.! -  і йдеш, незважаючи на погіршення погоди.
- Та то тільки голова трохи крутиться, я норм! - і закінчується в кращому випадку обмороженням та терміновою евакуацією.
     Добре ця тема розкрита у фільмі Еверест. І ця ж небезпека особливо чекає на досвідчених. Тому загинув одеський альпініст (посилання вище). 
     Проблема ще й в тому, що з погіршенням самопочуття погіршується адекватна оцінка ситуації і можливих наслідків / небезпек.

Тому я радий, що зі мною йдуть тверезомислячі камради, хоча моя жага до незвіданих стежок інколи підштовхувала нас блукати манівцями)) 



19.07.2016

Страхування.
Почавши небезпеками, закінчу страхуванням від них))
По-перше, наявність медичної страхівки - умова при виїзді за кордон (перевіряють ще при подачі доків на візу), а друге - спеціальна для альпіністів - обов'язкова при сходженнях в Альпах. Там є гірська жандармерія, яка перевіряє їх присутність у туристів, що підіймаються.
    Подався в АХА, логічно подумавши, що раз іду в Францію, найкраще звернутись до французів. Нема... Гірські лещата є, активний відпочинок є, а покриття ризиків альпінізму нема,- так сказали у відділенні цієї компанії. Дивно, бо коли напередодні дзвонив на їх гарячу лінію, підтвердили що є,і назвали вартість (по пам'яті 756 грн./14 днів). Нє то нє - не мав часу розбиратись і пішов до ПЗУ.
     Щоб зменшити вартість, вирішую купити 2-і страхівки - звичайну на подорож Європою та альпіністичну на 7 днів, розрахованих на сходження.
Фото клікабельне
     Приємна дівчина Оля (виявилось, що давно знайомі)) швидко розрахувала, ще й порадила страхівку цивільної відповідальності - на випадок, якщо ненароком нанесу комусь шкоду (зважаючи, що в горах непоодинокі випадки, коли каміння з під ніг травмували тих, хто йде нижче). Зваживши, що ця опція коштує всього 38 грн., а ліміт відповідальності 30 000 євро, погоджуюсь. Сумарно страхівки вийшли 661 грн.
     Плюсом є те, що ця страхова повертає витрати до 1 600 грн. у випадку, якщо у візі відмовлять (виділено жовтим).
     Знайомий, який повернувся з Монблану, купляв страхівку у ВУСО на 10 днів десь біля 400 грн. Ця страхова стверджує, що покриває вартість рятувальних робіт.
    Тож береженого бог береже!)


28.07.2016, четвер.

А час все ближче))
     Подбав про все, а черевиків нема(( Черевиків, одного з найголовніших елементів екіпірування - НЕМА!
     Точніше, є старі - La Sportiva Tibet Anfibio GTX,- безрантові ветерани, які давненько спочивають, щедро змащені кремом, у затишній коробці.
     Які купить? Спочатку обрав легкі (порівняно)) Salewa MS MTN Trainer MID, з прицілом на те, що ходитиму в літні Альпи та Кавказ про протореним маршрутам (ну і зимові Карпати звичайно). Порекомендували такого ж типу The North Face Verto S4K GTX, і навіть чекаю їх з київського магазину "Сім Вершин". Їх плюс - напівгнучка підошва (носок трохи згинається), що зручно на підходах та камінні.
     Але вчора більшість знайомих із досвідом гірських сходжень переконували: тільки рантові, тільки хардкор! Під кішки-автомати та із важкою жорсткою підошвою.
     
     ... Сижу і плачу: до виїзду два дні, а я з черевиками не визначився + розносити перед виходом... Що там розповідають про жінок, що до театру визбируються?))


30.07.2016, субота.

06:00 - Стартували! Всі, як завше, збирались в останній день + непередбачувана поломка авта (але вдалось полагодити за 8 год до виїзду),- тож ніхто не спав більше 3-ох годин.  На Шегині, 4 год. в черзі на кордоні + митники перетрусили кожен наш заплічник, - і ми їдемо! 
     Польща транзитом, ночуємо в Чехії на березі озера біля Брно. Я зручно розтягнувся в гамаку - та надворі душно, але розкрити спальник не можу - комарі чатують моє молоде тіло. Добре, що Levitate.Hammock зробили широким - лягаю просто на каремат в гамаку, а спальник накидую зверху - так свіжіше)) Лице щедро змастив бальзамом Зірочка (за порадою Андрія, що виріс на Камчатці),- і дійсно, москітів відлякує гострий запах. Тому рекомендую добавити бальзам в аптечку - універсальна річ,- мала вага і об'єм, ще й зігріє, і від комашні захистить.
Споглядання фото сприяє
 виділенню слини та тренує силу волі))



31.07.2016, неділя.
Найсильніше враження дня - Баварське море,- озеро Кімзе в Німеччині. Перенеси Світязь в Карпати - ось як приблизно воно виглядає) Покупались, хоч  було прохолодно.

Мюнхен, 19:15.

     - Вікно! Погода буде у вівторок-середу!- Рома, керівник нашої групи, щойно переглянув прогноз (а ми якраз в центрі, біля 4-ох поверхового туристичного магазину Шустер, який зачинений(( Це змінює плани і, замість екскурсї столицею Баварії та спокійної ночівлі, поквапом до автівки - і гайда! А по дорозі бачимо незвичне - серфінг в парку!
     Але ще одна обов'язкова річ - відвідати могилу Степана Бандери. Під'їзджаємо до кладовища - після 20-00 зачинено. По спікерфону пробуємо домовитись з охоронцем - ніхт, морген. На жаль, не встигли.
      Цілу ніч їдемо, змінюючи один одного за кермом, до Шамоні. Німеччина, Швейцарія транзитом,- і ось вони - гірські перевали за якими Франція!)
     P.S. Біля Женеви мав оказію - вночі заправився на АЗС, розрахувався карткою в автоматі-терміналі (працівників вночі на АЗС у Франції та Швейцарії, де ми зупинялись, не було - відпочивають)) Так ось, прийшла смс про предавторизацію - зняло 150 швейцарських франків (CHF=$), а потім ще 40 СНF, на які я фактично залив паливо. І все... Ні повідомлення на Приват24, ні смс про повернення тих 150 CHF не було. Вже в Україні я писав листа в компанію, що обслуговувала ту АЗС - взяв дані з Приват24 (тільки назва компанії і час, бо чек не взяв, і не знаю, ні де та заправка, ні в якому місті)) Проте в останній момент передзвонив працівник Приватбанку, вибачився, повідомив, що дана сума була заблокована а потім повернута, але в балансі повернення не відобразилось(( А я вже думав, що збагатив Swiss на 150 франків) Тож добра порада від кумпеля Роми - завжди бери і зберігай чек!



01.08.2016, понеділок. День 1 сходження.
     - Ne peut pas être un espace privé! (не можна, приватна територія!)- обурено говорить нам старша жінка, що вигулює песика. А ми якраз снідаємо та пакуємо речі на столику біля дерев'яного котеджу. Дивно, бо особисто спитав в магазині поруч де можемо вільно поснідати, і працівниця порекомендувала - за поворотом за деревами.        Перепрошуємо в пані, поспішаємо (час притискає, і хто зна, може поліцію швейцарка викликала), фільтруємо зайве та залишаємо в авто. Нарешті запакувались. Ставимо машину на безкоштовний паркінг (повезло!)) О, трясця!)) - недалечко дійсно за поворотом і деревами є інше місце для громадського відпочинку)))) Так ми безцеремонно порушили право приватності та ще й у Швейцарії, де в кожного зброї вдома повно - могли шмальнуть))
     - Холєра, який він важкий. Точно забагато хавчика набрали... Давай заполовинимо!..- розподіляємо їжу та спорядження перед підйомом до базоваго табору на висоту 2 500 м. Заплічники тріщать (мій оновлений Тріал десь під 25 кг.), на кожному висить додаткове спорядження - після легкохідних походів це видається кумедним))
     Невиспані, після ночі в дорозі, стартуємо з Лес Хочес до вершини. А сонце палить(( Всього лиш декілька сот метрів - і відважна команда Заплічника вже бреде по рівному, а попереду ж підйом та майже 2-о кілометровий набір висоти. Не встигнемо - пізно вийшли... А сьогодні вночі треба стартувати до Тет Русу - ясне погодне вікно коротке... 
     Зважуємось на крамольну думку - підіймаємось на підйомнику (96 EUR за сімох).
Ех, а хотіли як справжні мандрівники, пішками... 10 хв.- і ми на висоті 1 700 м. Але попереду ще 800 м. висоти до планованого базового табору. Маркованою стежкою поступово забуваємо про втому - захоплюючі краєвиди, альпійські луки, гори, льодовик попереду. Часто зупиняємось, фотографуємо, збираємо чебрець та звіробій на чай... 
     Виходимо на колію гірського трамвайчику та підіймаємось нею. Краєвиди все краше і краше) Повз нас суне той самий трамвай, заповнений "матрасниками", ми ж почуваємо себе суровими туристами)) Через невеликий тунель - і ми на кінцевій трамваю, де обідаємо-вечеряємо та йдемо шукати місце для базового табору. 
     Нелякані дикі тварини... В Європі за тиждень побачили більше дичини, ніж в Карпатах за пару років - зайці, косулі, борсука, навіть тікали від кабанів)) Гірський козел залюбки позував нам, а його сімейство спокійно паслось не дальше 20 м. від нас.
Зліва - я))
     А з місцем біда - горизонтальних поверхонь катма... Ну, знайшли щось рівніше (2 450 м.), але з чудовим виглядом - попереду внизу - долина, зліва гора, зправа - гора, позаду - льодовик! (мали пригоду з цим місцем, але про то нижче)) Гуркіт невеликих лавин та тріск льоду чути добре. Ще й потік з водою недалеко.


02.08.2016, вівторок. День 2 сходження.

Прокинулись о 3:00 (по Києву, місцевий - 02-00), о 04-00 залишаємо дівчат досипати в базовому, а самі рушаємо дґорі. Від спільного сходження відмовились, зважаючи на потенційні ризики та труднощі акліматизації. На жаль, довелось відмовитись і від ідеї ночувати в наметі біля і вище Де Гуте (від 3 800 м.) через заборону французької влади та великий штраф - 2 000 EUR. Йшли з полегшеним спорядженням, без намету. Ну і, звичайно, бафи-вишиванки, адже мета, щоб на Монблані разом з наши стягом ще й вишивка побувала) 
     Перша частина підйому порівняно нескладна, стежка натоптана добре, тому долаємо швидко. Ловимо схід сонця вже на крутішому підйомі до Тет Русу.
Починається зона снігу і дається взнаки недосип останніх днів. Доходимо до притулку-хостелу Тет Рус (3 167 м.). Ночівля коштує 50 євро з носа, вода 1,5 л. - 7,5 (бо доставка продуктів і забір сміття - гвинтокрилами). 
     Знайомимося з 2-ма  спортивними російськомовними німцями, що повернулися з гори. Стартували о 02:00 звідси, та не дійшли 400 м. по висоті до вершини - проблеми з акліматизацією. До речі, побутує думка, що можна взяти Монблан з Тет Русу за один день (набір висоти майже 1 700 м.), проте не зустріли нікого, кому б це вдалося.
     Снідаємо і Андрій домовляється про короткий сон на 2 год. Приємна несподіванка - французи пропонують нам ліжка безкоштовно. Дякуємо і відключаємось.
     Збадьорені, залишаємо притулок і повз наметове містечко рушаємо до найнебезпечнішого місця сходження - Ґранд Кулуар. До речі, це єдине місце вище 3 000 м., де можна ставити намет. З містечка чудова оглядовість переходу через кулуар і туристи мають безкоштовне екстрім-шоу, спостерігаючи, як групи долають складну ділянку.
- ROCK! - лунає раз за разом, і мають на увазі зовсім не музику. Стрімка ущелина, повна сипучої породи - каміння зривається та набравши швидкості, пролітає угловину. Зважаючи, що перехід внизу, добряче ризикуєш, тим більше, що щороку тут гинуть люди. Тому потрібно проходити кулуар до 07 ранку, коли лід ще цементує каміння, бо вигляне сонеко і ...
     Першим наважується Рома, за ним Остап, Анатолій і замикає оператор Андрій. 
- КАМІНЬ! - і розміром з футбольний м'яч пролітає місцем, де щойно пройшов Роман. Переходимо по одному, решта слідкують за кулуаром. Фуххх, всі проскочили. Серце калатає від адреналіну.
     До речі, якщо з Тет Русу піти лівим відрогом, то можна оминути це небезпечне місце і піднятись іншим гребенем. Але чомусь всім хочеться гострих вдчуттів.
     Попереду - стрімкий, місцями вертикальний підйом, небезпечний також тим, що група, яка йде вище, може необачно скинути камінчик, який прилитить в тебе...
Як на мене, найцікавіша ділянка всього сходження - запаморочливі краєвиди, близькість небезпеки, втома, що бореться з адреналіном... Зліва - Ґранд Кулуар, зправа - тріщини льдовика... КРА-СО-ТА!


Виснажливий набір 700 м. висоти займає 4 години. І ось близько 20-00 остання вертикальна ділянка...

... і Де Ґуте близько!
- Бронювали? Місць нема. 80 євро з чоловіка за ніч в коридорі на лавках,- ось тобі і добрий вечір. При жорсткому бюджеті це неплановані витрати. Готуюсь з Остапом до ночівлі в сніговій печері. Але Андрій провів черговий раунд переговорів і француз скинув до 50 + страхав заборонами стоянок за межами. Нашвидко запихуємо в себе сирокопчену ковбасу з хлібцями, заливаємо чаєм. Важлива нарада - один з групи не встиг достатньо акліматизуватись і постає питання, чи зможе вийти. Сон покаже, - вирішуємо та вмощуємось серед таких же румунів, поляків та ще когось сплячих та дрімаючих. Сну - 3 год.


03.08.2016, середа. День 3 сходження.
02:00 - хиткий сон перериває - вставай!
- Не йду,- важке рішення видає побратим. Що ж, треба мати мужність щоб відмовитись від основної мети, щоб не підвести команду. Борюсь з собою, щоб не залишитись з ним - втома тримає мізки та тіло міцно. Як в дрімоті, одягаюсь, залишаю зайве, вперше одягаю на ноги кішки - і на старт!
     Ніч зустрічає морозцем, вервицею ліхтариків, що йдуть перед тобою. Перші вийшли о першій))  Вчорашня ковбаса стала поперек живота - з травленням на такій висоті проблеми. Але хоч не проситься назовні, бо по боках стежки періодично видно сніданки, що вирвались на волю))
     Рома взяв правильний темп, і ми понуро й одноманітно сунемо в темноті весь час вгору. Когось обганяємо, хтось нас... Спочатку хочется піддати темпу, але серце каже е-ге-гей та калатає як на Казантипі після 4-ох банок бьорну з горілкою. Відключаю голову і бреду на автоматі. Треба було її в Де Гуте залишити - все ж менше нести))
Світає... Красиво... Все навколо набирає об'єму та сенсу.
Але, холєра, ще скільки йти - бачу перед собою ще вершину, а за нею наступну... А ось і перші, хто не зміг... повертаються... Шеренга рідіє...
Сонце додає сил і втома проходить, голова яснішає, як і погода навколо. Трохи перепочинемо, трохи поп'ємо. Вода стає скарбом, з їжі - гіркий шоколад.
Йшла шоста година підйому...

     І ось вона! Серце калатає від збудження. Останні метри...
09-00. Вау! Заради цього варто сюди підійматись! Огляд неймовірний: Франція, Італія, Швейцарія... Повітря -  скло, погода - ідеальна)) 

Поряд святкують італійці, японці... Французи винесли пляшку вина та дзеленчать наповненими склянними! келихами)) До речі, тягне 3G

Ми вийшли!) І вишиванки на Монблані!))
Знайомимось з латвійським гідом, що підійшов, побачивши наші бафи і прапорці та почувши мову. Підтримав у боротьбі з окупантом, дружнє фото на згадку - і потрібно спускатись. 
Мета - дійти до базового табору (4 809 - 2 450 = 2 359 м. скинути за світловий день!)
Не очікував, що у легкій вітрівці Фрам зручно буде й на Монблані))
- Привіт!- чути рідну мову - зустріли хлопця й дівчину з Києва,- А ви ще наших не бачили? Йдуть з Італії. Пізнаєте, бо страшно матюкаються по дорозі))
     ...Втома накочується з втратою кожного метру висоти. Підбадьорюємо один одного. Найкраще тримається Остап - багаторічний досвід участі в Горгани Рейс та підготовках до них даються взнаки. Біг - основа фізичної витривалості.
     Мене обганяє киянка, перекидуємся парою фраз - і вона швидко віддаляється. І хто сказав, що дівчата не витривалі? 
Уже бреду. Пробую з'їжджати на дупі - кут нахилу замалий чи то сніг нековзкий((
-How are you? You need help?- питає дівчина, що проходить повз.
- І'm fine.
Не повірила, зупинилась біля своєї групи, показує на мене. З Румунії молодь. Молодці, що уважні до оточуючих. Пригостили водою, перекинулись враженнями про Карпати - я про Родну, вони - про Ґорґани)) Дякую за підтримку!

     О, внизу вже Де Ґуте. Скоро відпочинок...

- Треба йти... Сил нема... Мусимо поспати,- коротка нарада. Розриваємось: часу на спуск небагато, але в такому виснаженому стані спускатись небезпечно. Втома така, що їсти не хочу. Статистика жорстка - 80% травм та нещасних випадків трапляются на спусках. Короткий сон - 3 год.,- хто на лавці, хто за столом((

     18-00. Стрімкий спуск. В Ґранд Кулуарі під гарячим сонцем активно сходять селеві  потоки + каміння літає цілими роями. Йдемо паралельно кулуару, з жахом очікуючи перехід через нього.
- КАМІНЬ!!! Я на схилі гребеню, підіймаю голову і ціпенію - наді мною в 10 м. пролітає брила розміром з письмовий стіл. Трясця, штани поки сухі... Цей камінчик розігнався в Ґранде, як м'ячик перестрибнув гребінь, за яким я був, і пошумів униз. Камради, які вчасно його помітили, кажуть, що на гребені якраз сіділи 2 туристи, відстань між якими була метрів 15. Так брила, пролітаючи, вдарилась якраз між ними. Уявити страшно... До речі, майже на цьму місці при підйомі зняв відео камінняпаду. Так от, коли брила пролітала, я був на 50 м. правіше від цімборів на відео.
     Перехід. Адреналін проганяє втому, залишки сил в кулак і вперід. По черзі, шпортаючись в пливучому камінні, перебігаємо по залишкам стежки. Фух, минулося. Жадібно п'ємо з джерела, що поруч - в роті все пересохло.
     - Гойра!- як винагорода за пережите, на дупі по мокрому сніжку з'їжджаємо метрів двісті майже до наметового містечка біля Тет Русу. Але то класно))
     - Ніякого відпочинку. 20 хв. привал - і вниз,- Рома жорстко розбиває мою надію годинку полежати. Вяло попротестувавши, мушу коритись. Перекинулись декількома словами з німцем, що саме підіймався, спускаємось до базового. Добре, що стежка натоптана. Вже при світлі ліхтариків наближаємось до схилу, де залишили намети. 
     - Настя! Оля! Надя!- хлопаки кличуть свої половинки, бо в темноті не можемо зоієнтуватись. О, вогники у відповідь - дівчата нас чекають. Дійшли.
Сил не маю вечеряти, відмовляюсь від гречки з салом! та лізу в спальник. Вранці поласую.


04.08.2016, четвер. День 4 сходження.
- ЗРАДА! Сало з'їли, мені не лишили. Хлопаки з чистою совістю  - ти ж вчора не хотів...
Гірко плачучи, йду вмиватись. 

     Дівчата підказали, як прийняти гірський душ: в пластикову пляшку набираєш холодної гірської води, залишаєш на 30 хв. під сонцем на камені,- вуаля!- миєшся літньою водою. Ще й голову так помити можна) Ляпота. Але вибери закрите місце - невідомо, як французи поставляться до банних процедур на альпійських луках.

     Цей день вирішили відпочити в базовому та відновитися. Сонечко, засмагаємо, спостерігаємо, як вертоліт доставляє вантажі до притулків та звозить сміття в долину. Фотографуємо козла. Ні, не турист. Місцевий)) 
Вечоріє. Буде дощ. Прогноз попереджує про зливу. Ну ок, ховаємо все до намету.
Хлясь, гур-р-р, ш-ш-шур - вперіщив дощ та щей з поривами такого вітру, що руками з середини стійки намету тримаємо. Нє, так не годиться - в короткій перерві між зливами виходимо та сильніше натягуємо відтяжки, кріпимо їх льодорубами та камінням. "...Не страшні нам зливи і негоди..."- крутяться в голові слова пісеньки. Ага, зараз...- вирішила матінка природа,- на, тримай!
     І полилось! Пам'ятаєш, писав вище, що складно було знайти рівне місце для намету. Мало того, ще й камінням вирівнювали нижню площадку. Та ж місцина була обрана ще й потоком, що утворився із дощових струмків із навколишніх схилів. Шем'с такого не видів - просто під наметом жвавий потік води, що змиває консерви, взуття, що були в тамбурі. Ми лежали просто на водяному матрасі - вода погойдувала дно та каремати. Бездощові походи зіграли злий жарт - забув прописну істину - тре' було обкопати намет, зробити рівчаки для стоку води. Льодорубами це зробити швидко (зважай на те, що дерн потрібно відкидати акуратно, щоб після себе поставити його на місце та не напоротись на штраф). Проте, зважаючи на глибину потоку, нас повністю це б не врятувало, але більшу частину води відвести могло. 
     Спальники!!!- кинулись перевіряти їх сухість. Десятирічний 4-місний намет Терра Інкогніта повів себе достойно - зверху не протікало, дно теж спочатку трималось, та напір був надто сильним - і вода просочилась і зібралась двома калюжами біля входу. 
     Пипець, - позитивний настрій закрутився у всіх в голові. Надворі темно, лиє, гримить, вітер шарпає. Шо робить?!! Легка паніка накриває.
     Короткий мізковий штурм:
  • Одягаємся, спускаємось до трамвайної станції. А якщо вона зачинена? Вибиваємо двері? Та й поки дійдемо буде все мокре. Відкидаємо.
  • В трамвайний тунель? там теж мокро + каміння - не буде де лягти, а попереду вся ніч. Відкидаємо
  • Дренаж дна. Забираю декілька каменів з зони ніг, на яких лежала підлога) намету, щоб прискорити віддік води. Пробивай!- сурова команда, і власною рукою прорізаю в трьох місцях дно намету для відтоку води, що набралась.
  • Підвищення, треба зробити додатковий шар між дном та карематом. Тут пригодились альпмотузка (став мотки навхрест, щоб зібльшити висоту), порожні заплічники. Термопокривало, дощовики - для додаткової гідроізоляції.
Зпрацювало! Хвиля тривоги проходить, під шурхіт дощу засинаємо.


05.08.2016, п'ятниця. День 5 сходження. Останній.
Туман, сиро, крапотить дощ. Чекаємо? Їжа закінчилась. Треба йти. Хутко збираємось та й донизу.
Трасуємо по трамвайній колії, висоту скидаємо швидко. Дощ не залишає мене сухим. Купив мембранну куртку одного львівського виробника. Шви не проклеєні,- чесно попередили мене. Ну то й що,- подумав,- скільки там може протекти крізь шов? А дофіга - тепер я знаю відповідь(( Не дає спокою думка - нащо робити мембранну куртку, основне завдання якої захищати від опадів, із швами, що протікають?!

     Але в зоні альпійських лук розпогоджується, кутка перебирається в заплічник. Легкий сніданок залишками чукуляди на станції Беллевю, ще трішки вниз до Кол де Воза - і ми полишаємо трамвайний шлях і мандруємо маркованою дорогою до Лес Хочес.
Суниці! Малина! Ласуємо по дорозі. А тут багато лещатарських витягів. Споглядаємо чепурні шале - видно, що більшість старі, але доглянуті.
 Що приємно - відсутні парканиська та багатоповерхівки (згадую одразу ж зону Буковелю).

Багато активно відпочиваючих: бігають, ходять з трекпалицями, цілими сім'ями чи по одному. Всі в традиційном стилі, нема неоковирних "маю гроші, на все нас**ти".А ось і цікавий будиночок - дах вкритий кам'яними плитами. 
Багато активно відпочиваючих: бігають, ходять з трекпалицями, цілими сім'ями чи по одному.
     Ось ми і внизу. Дорога зайняла 6 год. Переодягаємось, пакуємось - і вперед, на Женеву, Лозанну, Париж, Кьольн, Берлін!))
ВАЖЛИВО!
Висотні сходження вимагають теоретичної та практичної підготовки. Для твоєї ж безпеки важливо приділити цьому час та увагу. Для максимальної безпеки сходження варто проводити у супроводі досвідченого альпініста чи гіда. Ризики для здоров'я та життя значні, й інколи усвідомлюються постфактум. Не варто легковажити загрозами та наслідувати чужі помилки. Везіння річ непрогнозована. 
     Даний щоденник не розкриває всіх моментів підготовки, оцінювання загроз та шляхів їх мінімізації. Опис слугує для загального ознайомлення та не є інструкцією по безпечному сходженню. Візьми це до уваги.   

P.S. Дякую друзям, що мандрували разом.

P.P.S. А черевики взяв старі - дав шанс Ля Спортіва побувати на батьківщині))

 Мандруй легко! ;)

Популярні публікації