Західні Ґорґани - від Яйка до Ґорґану Ілемських.

..Жем ся намерз та здубів. То лилося, то мело, то підвіювало...- отакими словами в цілому можна описати погоду травневого похіду по Західним Ґорґанам.
Маршрут: Львів - с. Мислівка - полонина Мшана - г. Яйко Ілемське (1679 м.) - пол. Солотвинка - г. Молода (1724 м.) - ботанічний заказник Яйківський - г. Ґорґан Ілемський (1586 м.) - пол. Німецька - Мислівка - Львів.


Рівень: не складний, не вимагає спеціальної фізичної підготовки. Єдине, треба зважати на ґреготах - нагромадженнях кам'яних розсипищ, особливо в дощ чи сніг. 

Тривалість: 3 дні.

Вода: джерел та потічків є досить, з собою великого запасу нести не потрібно.

Дрова: сушняку багато. Користуйся старими костровищами і прибери за собою. Дякую))

Ночівлі: в негоду маршрут можна прокласти таким чином, щоб ночувати в притулках чи хатинах лісорубів/лісників (знаковані на картах).

Маркування: маршрути промарковані добре. Місцями тре пильнувати, особливо в негоду, оскільки деякі стежки пролягають по ґреготах,- і знакування "губиться". Помагають кам'яні тури - пірамідки, викладені з того ж каміння. Ми, по давній добрій традиції, проходячи повз кожен, докладали ще й по свому камінцю. Але май на увазі, в сніжну пору маркування просто не видно. Вважай на немаркованій стежці - вона може просто... щезнути. Але про це нижче.
Казковий ліс, як в кіно))

Дорога: нас 3-и моцних хлопа виїхали зі Львова о 18-00, по файній дорозі до Моршина, потім гіршою до Долини і поганенькою до Мислівки. Поганенька - це вище 3-4 передачі не поїдеш, бо ями непрогнозовані, але й не теліпаєшся на 1-2. Приїхали за 2,5 год. (загально біля 145 км.).
          
Перед селом дорога роздвоюється - головна робить поворот вправо, а тобі потрібно лівіше-прямо - бо турбаз. Їдемо до закінчення асфальту, там у місцевих ґаздів лишаємо пепєлац, хапаємо заплічники та в сутінках поспішаємо на знаковане на карті місце ночівлі.
Дощ змінився градом, а град - лапатим снігом))

Доходимо до моста при світлі ліхтариків, по карті за мостом маркований синім маршрут повертає різко вправо, ми ж в темноті та по інерції йдемо прямо по дорозі. Ночуємо в лісі. Дощ.

Вранці спам"ятались, швидко знайшли маркування та пішли вірно. Шлях вздовж потоку, з легким підйомом. Коли маршрут звертає від потоку в ліс, починається крутіший підйом, який виводить на марковану чорним стежку, а та - на невелику полонину Мшану. Трохи вище неї починається казковий ліс - все поросле мохом,- нагадує сцени з фільмів "Володар кілець" чи "Виживший".

Вийшли на хребет під Яйком (як звучить)). Легкий град змінюється лапатим снігом - ляпота!) 

Сніжок змінюється мрякою та затягує низькою хмарністю - так і підкорюємо вершину(( Йти складно вниз - каміння слизьке, туман, згубили маркування, збились з маршруту.

Траверснули під г. Укерня, під нею ж і заночували на одній з невеликих полонин. Полонини достатньо заболочені, знайти рівне сухе місце непросто. На траверсі пертнули 6 джерел та потічків.

Небезпека немаркованих стежок - вони губляться на полонинах та галявинах. І наша зробила різкий поворот на 120 градусів на одній з галявин,- і ми її згубили. По карті - має бути, GPS каже - десь той-во, ми тратимо 18 хвилин та метрів 20 висоти - та врешті решт знаходимо та знову підіймаємось вгору. 


Через ліс спускаємось до полонини Солотвинка, яка добре підходить під ночівлі. Підказка: йди навпростець через полонину, підіймись через невеликий порослий лісок,- і вийдеш на продовження полонини. Знову навпростець - і ти біля маркованого роздоріжжя. Ми повертаємо ліворуч - жовто-червоним маркуванням.

Вершину Молоду проскакуємо чи то в хмарі, чи в тумані - ґреготи, троха снігу.

Спускаємось не дуже довго,- звертаємо на немарковану стежку - прямо до ботанічного заказника ЯйківськийДо речі, навколо гори Яйко Перегінське прокладена "зелена" екостежка - ознайомлення з місцевою екосистемою. Але вважай, бо там водиться вуйко карпатський, вовк, рись, кіт лісовий, куниця, глухарі, шишкарі ялинові, горіхівка (звучить як настоянка)), омелюх, сарна...


Нас зустрічають ворота - з таких в голівудських фільмах починаються останні хвилини життя заблудших... Але тут все навпаки - після гарячого обіду в притулку настрій пішов вгору, ноги обсохли... До речі, чудове місце для ночівлі - чисто, затишно,- дві кімнати, одна з металевою пічкою. Видно, що не одне товариство тут Новий рік святкувало)) З туристичним звичаєм, залишили трішки корисного, та з гарним настроєм стартанули далі.

Від воріт заказника пішли урвищем по немаркованій стежці вздовж потіка, що вивів нас на річку Росохан. Дика стежка - буреломи, завали - видко тіко ми та вуйко по ній ходит. Але ліс навправду правдивий - відчувається що ти в Ґорґанах - повалені дерева, мохи, непролазні хащі, буреломи. КРА-СО-ТА!

...Курва, най їх шляк трафить, як ото поплюндрували все...
То ми вийшли до Росохачу, - навколо зона вирубки. Чесно, є бажання повернутись та кинути по пляшці молотова в лісовози, що зустріну по дорозі.

Декілька разів перейшли ріку - то по колодах, то по камінню. Вийшли до чотирьох хат - о, гадаємо, переночуємо. А от і ні - понищено, вікна побиті, сміття... Фу, гидко, - видно одразу, що лісоруби ночують. Що в лісі після себе залишають, що тут... Яка разюча відмінність із туристичним притулком. Заночували далі в лісі.

Вранці пішли дорогою вверх по течії потоку Мшана. Дорога періодично перетворювалась в ріку, а навколо - пеньки, теньки... (емоції - див. текст вище). 


Нарешті потік звернув майже на 90 градусів в урочище, та почався ліс. Та ще й який! Все краще двох попередніх днів зібралось в одному - дикість, недоторканість, буяння свіжої зелені.... Стежкою стало русло потоку)) Цей відрізок - навправду одне з найкращих вражень за 4-ри дні.

Вийшли до червоно-жовтого маршруту, по якому вперлись в стежку, марковану чорним. По ній піднялись до Ґорґану Ілемського. Перед вершиною стоїть мертвий ліс - стовбури майже без гілок та зовсім без зелені - моторошненько. В такому якраз орки водяться. Ні, наші гуцульські орки - там нижче залишились. Що стало причиною всихання - невідомо. Але сушняк змінився живим, а він - ґреготом, жерепом, ялівцем. Нарешті виглянуло сонце - і ми за три дні змогли поспостерігати за краєвидами. Але не надовго - вершину затягло хмарами. 

На вершині - пам'ятна табличка двом альпіністам, що загинули на Кавказі. Один з нашої трійки якраз приймав участь в тих рятувальних роботах, на жаль, вже щоб витягти тіла... Молоді хлопці...

Погода пробила вікно - і зловили класні види: сонце, фактурні хмари і гори. Гори, гори...

І тут же поряд...
Понищений знак
Цікаво, що рухає людьми, щоб нищити те, що приносить користь? В чому героїзм видертись на гору, насвинячити, попсувати знак? Залишити по собі пам'ятку? То знай, тебе згадують, паскудо...

Маркованою жовтим стежкою рушили донизу - до Німецької полонини (цікаво, чому така назва). Одразу ж за нею на підйомі вирішуємо траверсувати, щоб обійти вершини Пустошаки Великий і Малий та зекономити час. Ага, чекай...

Немаркована стежка, яка чітко бігла поміж дерев та по карті, біля джерела якось той... загубилася. Ну,- подумали,- зара найдемо... Ага... Буреломи, завали, буреломи... Не йдеш а крякчеш. Купа посліду сарни - видно, дичини багато. Завали, буреломи, завали... Через півтори години цього марафону, після декількох звірок з картою та GPS,- нє, ну точно на стежці, вирішили дертись вгору, до хребта на маркований маршрут. Пустошаки на коня ще добавили хащів та 42 градуси крутизни,- і ось ми на хребті. Зекономили час називається))


Почався затяжний спуск, який вивів нас до самої Мислівки. Потомлені, але задоволені, ми о 21-30 рушили домів.

До речі, я раджу тобі йти саме у зворотній послідовності - від Ґорґану через Молоду до Яйка - так спуск набагато легший.


Бюджет походу (на 3 хлопа):
  • паливо: 290 км - по 193 грн. = 579 грн.
  • їдло - по 170 грн. = 510 грн.
  • паркування - 10 грн./доба = 30 грн.
  • карта Західних Ґорґан - 35 грн.

Мандруй легко! ;)

P.S. Андрій, дякую за фото!)


P.P.S. Вибачте за певну негативну емоційність місцями, але, на жаль, Карпати потребують нашої уваги та дбайливого ставлення.
Наші манівці

З кумедного: коли скуповував харч в похід, купив дещо додому. Зайве виклав, а півлітри файного рідкого мила не побачив,- так з собою штири дні і поносив)) А півлітри мила, щоб ти знав, важче носити, як півлітри коньяку. Отаке то) 
Бувай!
                                   Сподобалась стаття? Пошир для друзів!

Популярні публікації